Буг - Бузький

Архіпелаг- архіпелазький

Козак-козацький

Бунтівник-бунтівницький

Безвірник-безвірницький

Великі Луки-великолуцький

Львів-львівський

Багдад-багдадський

Бангладеш-бангладеський

Будапешт-будапештський

Вільнюс-вільнюський

Крим-кримський

Ужгород-ужгородський

Запоріжжя-запорізький

Брест-брестський

Льєж-льєзький

Студент-студентський

Водолага-водолажський

Данциг-данцизький

Чех-чеський

Варяги-варязький

Овруч-овручський

Рига-ризький

Париж-паризький

Чикаго-чиказький

Брандербург-брандербурзький

Варяг-варязький

Викладач-викладацький

Товариш-товариський

Бахмач-бахмацький

Гадяч-гадяцький

Видубичі-видубицький

Сиваш-сиваський

Одеса-одеський

ПРАВИЛА:

1)   З великої букви пишуть присвійні прикметники, якщо вони виражають індивідуальну належність людині: Вірин, Галин, Олексіїв, Петренків.

Присвійні прикметники, що входять до складу назв, які мають значення «пам’яті», «імені», також пишуть із великої букви: Шевченківська конференція, Макаренківські читання.
Присвійні прикметники пишуть з малої букви, якщо мають у своєму складі суфікс -ськ-чи входять до складу фразеологічних одиниць: франківські рукописи, горьківський стиль, гордіїв вузол, піфагорова теорема, сізіфова праця.

2) При творенні прикметників за допомогою суфікса -ськ(ий) від географічних назв і назв народів, основа яких закінчується на приголосний, відбуваються такі фонетичні зміни:

а) г, ж, з (дз) + -ськ(ий) → -зьк(ий) [-дзьк(ий)]: Буг — бузький

б) к, ц, ч + -ськ(ий) → -цьк(ий): Баскунчак — баскунчацький

в) с, х, ш + -ськ(ий) → -ськ(ий): Арзамас — арзамаський

Примітка. Деякі слова, узвичаєні без зміни приголосних основ, передаються з ними і на письмі: баски — баскський, казах — казахський, Перемишль — перемишльський та ін.

Лейпцизька - А чому не Лейпцигська? - Бо чергування.

Пишемо й вимовляємо: Гаага - гаазький, Данциг-данцизький(а не гаагський, данцигський).