Стояло большое дерево каштан, осенью он начал цвести и со временем появлялись маленькие отросточьки с калючками .

Сьогодні зранку маленький каштанчик прокинувся від тривоги. Він розплющив оченята і ніяк не міг зрозуміти, що ж сталося, адже відчуття було неприємне. Роззирнувшись, він помітив, що впав із гілки, довкола немає його братиків і сестричок, немає міцного гілля, а лише земля и листя. Каштанчик заплакав, що ж тепер з ним буде, як він буде жити без товаришів, без рідних.
У цей час повз каштан проходили школярі. Галинка побачила маленького каштанчика і забрала з собою. Вдома вона з нього зробила фігурку і поставила поряд із фігурками, які були виготовлені із жолудів та горіхів. Каштанчик перестав схлипувати. Він у теплі, ним захоплюються і у нього з’явилися нові друзі: жолудь і горіх.