Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім радіТоді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляєОдного разу ми з подругою та з її батьком прогулювалися лісом. Час наближався до вечора, і ми вирішили, трохи посидівши, іти додому.І ось раптом ми з подругою мало не крикнули з переляку. У кущах, за декілька метрів від нас, промайнула сіра вовча спина і ми побачили, як вовк, велиді, заспокоївшись, я запитала, чому цей собака тут гуляє, так далеко від людей. І Олександр Степанович розповів мені таку історію...
Була зима. Лісничий, що наглядав за цим лісом і жив неподалеку, йшов рано-вранці на риболовлю і вирішив по дорозі зайти до лісу, подивитись, як там справи. Вже виходячи з лісу, чоловік почув тихеньке скавчання. Він прислухався. Скавуління лунало з-за величезного, припорошеного снігом дерева. Лісничий поспішив туди і за деревом в снігу він побачив мале цуценятко, що дуже змерзло.чезний, сірий, побіг вперед лісом, наче не помічаючи нас. Прибігши, він поклав цуценя і почав його гріти. Цуценятко зігрілося, вижило. Лісник йогоПочувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, а потім раді вигодував, виростив. Виріс з маленького кволого цуценяти  Почувши цю історію, ми з подругою ще трохи посиділи, і пішли додому. Як добре що є такі добрі люди!