Та вирішила подути на ялинку. Раз подула - нічого не здула. Два подула - нічого не здула. І на третій раз нічого не вийшло. Засмутилася зима й почала плакать, аж раптом її сльози перетворилися на сніжинки, які осипались на зелену ялинку. Поглянула зима на ялинки і зрозуміла, що цей зимовий пейзаж їй подобається більше.

Розгнівалася зима та наслала багато-багато льоду на Ялинки. Але вони не зігнулися й продовжили гордо стояти. Зима лютувала. Наслала на них холод і вітер, але Ялинки навіть не похитнулися. Тоді Зима стала поважати їх і ніколи більше не ображала.