1Мовивши слово, треба бути йому паном
2Байдуже ракові, в якому його горщику зварять
3Всякий свого щастя коваль
4Всякому овочу свій час
5Кожному свого жалько
6Людей питай, а свій розум май
7Мандрівочка — наша тіточка
8Можна й мовчки своє серце з’їсти
9На все свій час
10Ой чумаче, чумаче, життя твоє собаче
11Пташка красна своїм пір ям, а людина своїм знанням.
12Панам косять, а собі хліба просять
13Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина
14Свої люди - помиримось
15Хоч долі, аби у своїй волі
16Чиє б нявчало, а твоє б мовчало
17Балакун, мов дірява бочка, нічого в собі не задержить
18Б'юся, як риба об лід, а не бачу свій слід
19Біда не сама ходить, а з собою ще й горе водить