Одного разу зібралися всі числівники на нараду і почали сперечатися, хто з них найголовніший. - Я дуже велике число, я – Тисяча, отже , я – головний. - А я ще більше число, я – Десять тисяч, значить я головніший за всіх! І почалась суперечка Кожного разу знаходився числівник, який був найбільшим. І тільки числівник Один стояв і мовчки на все дивився. - А ти чого мовчиш? – спитали у нього. - А що казати? Я думаю, що не треба шукати головного. Тому що без мене не буде ні Тисячі, ні Десяти тисяч, я – простий числівник, утворений з одного слова, а є ще числівники , утворені з двох коренів, вони називаються складними ( тринадцять ), і бувають такі, які містять два або більше простих чи складених числівників, вони називаються складеними ( сто двадцять). Ось так. А чи знаєте ви, що всі ми кількісні числівники, тому що відповідаємо на питання скільки?, і ми також можемо бути ще й порядковими, коли будемо відповідати на питання котрий?- відповів усім розумний числівник Один. Всі числівники замислились і зрозуміли, що числівник Один сказав правду – не треба шукати головного, кожен на своєму місці – головний.