Прислівя не знаю но знаю словаАбракадабра (лат. abracadabra – заклинання) – магічна формула, таємне  слово, замовляння; синонім безглуздя, нісенітниці, незрозумілого набору слів.

Абсолютна теперішність (лат. аbsolutus – необмежений) – те саме, що й історична теперішність.

Абсурд (лат. аbsurdus -безглуздий) – безглузді твердження; вислови, позбавлені раціонального змісту. Абсурд відрізняється від нісенітниці: нісенітниця не істинна, проте не хибна, а абсурдний вислів осмислений і внаслідок своєї суперечності є хибним.

Автентичний текст (гр. authenticos – справжній) - достовірний текст певного автора.

Автобіографія (гp.  autos - сам, вiоs - життя, grapho – пишу) –  власний опис свого життя.

Автонім (гр. аutos – сам і onoma – ім’я) – справжнє ім’я автора, на противагу імені вигаданому – псевдоніму .

Автор (лат. аu(с)tor – створювач) – творець тексту, промови, наукового дослідження тощо.

Автореферат (гр. аutos – сам і лат. referre – доповідаю) – короткий виклад автором змісту своєї наукової праці.

Авторські слова – 1) грам.: слова, з допомогою яких до тексту вводять пряму мову; 2) слова, що належать тільки певному автору і не підлягають змінам: авторські слова Тараса Шевченка, авторські слова Івана Франка.

Агіографія (гр. hagios – священний і grapho - пишу) – різновид церковної літератури; оповідання про життя осіб, яких церква проголосила святими.

Агітаційна промова (лат. agitatio – спонукання до чогось) – промова, що зосереджується на якому-небудь політичному питанні, ідеї, факті, містить заклик до певної діяльності й адресована до широких мас.

Аграматизм (від гр. аgrammatos – нерозбірливий) – порушення мовлення людини, що виявляється у неправильному використанні граматичних елементів і форм.

Адаптація (лат. adaptatio - пристосування) - пристосування тексту до можливостей сприймання читача.

Адгортація (лат. аdhortatio – заохочення) – те саме, що й протропа.

Акростих (гр. akrostichos – крайній рядок) –  вipш-загадка,  в якому початкові букви рядків складають слово-вiдгадку: