Моя берізка

Щодня я прокидаюся від легенького постукування у вікно. Це будить мене красуня-берізка, струнка, висока, білокора.

Я згадую, як одного весняного ранку дідусь приніс маленький саджанець зі зламаними гілками. Зібравши інструмент, дідусь почав розмічати місце для ями, а я замішував у чавунці глиняний розчин. Дідусь тим часом почав копати яму. Коли вона була готова, я, окунувши кореневище в глиняну купіль, опустив саджанець у ямку. Потім почав закидати її, а дідусь ніжно підтримував берізку, легенько подтрушивая. Зробили красиву луночку, полили деревце. Я щодня бігав до своєї берізки, доглядав, поливав. І вона прийнялася, зашуміла листочками.

Моє деревце — це радість і краса, це гарний настрій і задоволення від праці.