Далекий і непроглядний степ... Здалеку видніється лиш синє небо і де-не-де проскакує біла хмаринка. В такій тиші та гармонії з природою їдуть два мужні борці за визволення українського народу по прихованій степовій дорозі. Навкруги — ну душі. Здається, життя тут завмерло і лиш коні тихим голосом посапують від літньої спеки. На обличчях чоловіків(а були вони ще зовсім юними) виднілись глибокі рани, шрами від яких залишили слід на все життя. Вони майже не перемовлялись словами, лише час від часі заходились жартувати і враз полишали цю справу. Надзвичайно ж бо важливою була їхня поїздка...

Слово «козак» означає «вільний воїн». Козаки були об'єднанням воїнів-селян. Вони жили в південних степах Росії і України біля великих річок — Дону і Дніпра.

Дніпровські козаки були дуже знамениті. їх головними ворогами були татари. Воїни вибирали отамана-найкращого і наймужнішого бійця, і слідували за ним. А він був повинен вести їх до перемоги. Козаки були волелюбними, сміливими і відмінними наїзниками. Багатьом їздовим трюкам вони вчилися у своїх ворогів.

Оскільки російські царі все більше і більше підсилювали свою владу над країною, перед ними була серйозна проблема — як контролювати гордих і незалежних козаків? Але в 1654 році вони прийшли до мирної угоди. Козакам було дозволено зберегти села і свою свободу, але вони повинні були воювати за наказом царя.

Зараз відроджено багато традицій козацтва, і навіть є сформовані козачі полки, але вони вже не вільні воїни минулих часів.