розмина́ти / розім’я́ти ко́сті (кістки́). За допомогою рухів, зміни положення тіла позбуватися відчуиия втоми, скованості, оніміння суглобів і т. ін. Люд, що, певне, звик до різних пригод у дорозі, поводиться досить стримано, без нервувань: той гумку жує над кермом, той вийшов, розминає кості (О. Гончар); Дід Мусій зліз з свого воза. “Розім’яти старечі кості час”,— подумав, пошукав очима Василя, попростував до нього (Н. Рибак); — Ти вирішив трохи кістки розім’яти. Як тут: усе спокійно? (І. Головченко та О. Мусієнко). розім’я́ти кісточки́. Після відбою козаки гомінким натовпом поверталися на своє місце.— Ну, трохи розім’яли кісточки? — допитувався генерал.— Не ремствуємо (С. Добровольський).

Когось відлупцювати
Вроде это