Сьогодні погожий весняний день. Ласкаво пригріває сонечко і так хочеться поскоріше піти грати з друзями на вулицю. Я поспішаю додому, поспіхом кидаю портфель і вітаюсь з бабусею:

 - Добридень, бабусю (ім я)!

 - Добридень, онуку(онучко)! Як справи у школі?

 - Все добре. Я піду на вулицю гуляти з друзями.

 - А що стосовно уроків? Знову мати сваритиме, що не виконав(-ала)?

 - Ні, я швиденько, обіцяю!

 - Гаразд.А чи не міг би ти подати мені окуляри? Вони лежать на ооон тій поличці...Бо так хочеться почитати книжку!

Я вже поспішаю і стою біля ганку, але бабусине прохання зупиняє мене.

 - Звичайно!Тримай!

 - Дякую! Не барися на вулиці.

Радісно цілую бабусю! Як чудово, що вона в мене є!

 - А знаєш що? Давай я разом з тобою почитаю?Я не поспішаю.

 - Із задоволенням!

Як приємно бути корисним для оточуючих!