У наш досить складний час, час, коли шкала моральних принципів та людських цінностей суттєво змінилася не в кращу сторону, коли матеріальні блага ставляться вище духовних надбань, інколи починає здаватися, що з нашого життя зовсім пішли честь та благородство, милосердя та доброта. Але це зовсім не так, бо й сьогодні існують одвічні людські цінності, на які не зможуть вплинути ніякі історичні кризи та зміни суспільства. Ці цінності будуть існувати вічно і вічно будуть знаходитися люди, якім притаманні такі якості, як гідність і благородство.

У своєму житті людина постійно зустрічається як з чесністю, так і з підлістю, як з щастям, так і з горем. У нашому житті бувають не тільки радощі, а й страждання. Наші душі перевертаються всепоглинаючою любов’ю, або таким же всепоглинаючим почуттям ненависті. Достатньо часто виникають ситуації, коли нам потрібно від чогось відмовлятися і йти на жертву не тільки заради себе, а й заради інших – заради своїх близьких та рідних, заради друзів і товаришів. Інколи виникають ситуації, в яких потрібно піднестися над своїми починаннями і першими емоційними поривами не тільки нам самим, а й нашим друзям.

Наше життя досить часто вимагає від нас благородних вчинків, вимагає з гідністю жити і працювати, з благородством ставитися до матеріальних і духовних благ, до людей, які нас оточують. Ми повинні з гідністю переживати і радість, і горе, бо коли настане час відповідати за всі свої вчинки, слова та думки перед самим строгим суддею – перед своєю совістю, не у кожного з нас станеться сил подивитися своїй совісті в очі, бо на це спроможна лише благородна та гідна людина.

У найскладніших обставинах, навіть тоді, коли виправити ситуацію здається неможливим, ніяк не можна переступати ту межу, за якою кінчається володарювання людського розуму над нашими вчинками і починається темна влада егоїстичних бажань та інстинктів. Треба утверджувати, розвивати, берегти і підносити свою гідність, треба завжди бути благородною людиною.