Зимові календарні свята українців поєднують у собі язичницькі та християнські риси і пов’язуються з відпочинком природи, яке у народі називали «засинанням землі». Це був час підготовки до весняних польових робіт, ворожіння на майбутній урожай, пошанування господарських занять — землеробства, скотарства, бджільництва.У зимових святах, на відміну від інших календарних дат, краще простежуються вшанування предків, повага до рідних та близьких, односельчан. Зимові обряди пов’язані з давніми міфами про народження Всесвіту.Кульмінаційним моментом зимового періоду вважаються Різдвяні святці, які поєднують Різдво (7 січня), Новий рік — Свято Василя (14 січня), Водохреща (19 січня). Зимові свята супроводжуються обрядовими піснями (колядками, щедрівками), побажаннями, частуваннями, театральними іграми та розвагами.

Зимові свята завжди дуже очікувані. Вони веселі та знайомлять дітей з традиціями та обрядами нашого народу.Діти з задоволення слухають розповіді дідусів та бабусь. Про те як вони хидили по селу в мороз колядувати та щедрувати,про те звітки взялися ці традиції і що вони означають. Особливо ваблять пісні які були написані з давніх давен і розповідають про духовні та матеріальні цінності тих часів.