Каждый человек живёт
                                                         в маленькой тюрьме своих подходов.
                                                                                                       Ошо

   Сучасний світ став дуже жорстоким, люди стали. Тому, на мою думку, питання щодо ставлення до люде, які нас оточують є досить актуальним в наш час.
  Люди забувають ким вони є насправді, забувають своє коріння, і як наслідок втрачають себе. Не цінують те, що мають. Хоча завжди потрібно бути добрим та милосердним, як нам говорить Біблія. Учора у вечірньому випуску ТСН був сюжет «Хоробре серце», який розповідав про жінку літнього віку,яка дізналась, що її сусід (сирота) – боєць АТО потрапив у полон івона нічого нікому не сказавши поїхала визволяти хлопця. Звісно, вона прекрасно розуміла, що вона може вже не повернутись, але як вона сказала кореспондентам: «Хто якщо не я? Хто ще зможе допоїти бідній сиротині?».
    Особисто на мене цей сюжет мав дуже великий вплив: я пишаюсь тим, що є ще люди не байдужі до чужого горя, які допоможуть тобі навіть якщо ти їм чужа людина. Звісно, всі ми хочемо, щоб до нас добре ставились, але чи ми заслуговуємо на це? Потрібно думати оптимістично і сподіватись на краще, але, нажаль, люди чомусь забувають прості Біблійні істинни: «Полюби ближнього свого, як самого себе».
   Отже, кожен має вирішувати сам для себе як йому ставитись до оточуючих, але варто пам’ятати, що життя – це бумеранг. 
------------------------------------------------------------------------------------------------------
Можливі деякі орфографічні помилки