Одного разу знайшла сойка волоський горіх. Зраділа птаха, що зараз смачним горішком поласує. Поклала вона горіх на землю і стала бити його дзьобом, щоб розколоти. Але земля була м'яка, і сойка не розколола горішок, а просто вбила його у землю.
Минула осінь, пройшла зима, а навесні на тому місті виросло молоденьке горіхове деревце. Земля там була гарна, води було вдосталь, і горіх швидко ріс. Через декілька років на його гілках поспіли перші горішки. Кожної осені до цього дерева приходили білочки, прилітали пташки - по горіхи. Були серед тих пташок і діти та онуки тої сойки, що колись це деревце посадила. Але вони про це не здогадувалися.