Кажуть, що кожен народ має свій характер. На мою думку, серед людей різних національностей дуже багато спільного: усі хочуть спокою, домашнього затишку, гарної роботи, спокійної старості. Прикро, що самі ж українці про себе склали приказку: «Де два українці, там три гетьмани» (інший варіант: «Де два українці, там три партії»). Це свідчить про те, що нам ще тривалий час доведеться слухати політичну балаканину та вихваляння наших політичних лідерів, а потім таки братися до наведення ладу у своїй власній хаті. Золоті пшеничні лани — багатство України, але ж це не все її багатство. У надрах української землі зберігаються різноманітні корисні копалини. Найголовніші — руда й вугілля. Вугілля — це Донбас, залізна руда — це Кривий Ріг. Ці два місця — ніби два рідних брати, які не можуть жити один без одного. Так само, як Захід України і Схід України є нерозривними у своїй країні Україні. Майбутнє України, на жаль, перебуває в руках нинішніх політиків, тому що тільки громадянське суспільство може стати противагою партійним амбіціям. Але громадянське суспільство навіть за десять років сформувати неможливо. Мені здається, що на це має бути добра воля політичної еліти. Тобто кожен політик повинен працювати на благо України, а не на благо іншої держави чи за певні гроші на користь іншої країни. Тільки за таких умов ми зможемо приєднатися до країн Україна з давніх часів була європейською країною. Лише приєднання до Росії сповільнило на 300 років цей поступ європейської інтеграції. Тому уявляючи майбутнє України, треба добре вивчити її минуле, оскільки часто відповіді на якісь складні нинішні питання лежать у витоках минувшини.