Тебе нужно краткое содержание?????

Казка про конвалії. Коли ще звірі говорили, Коли пісні співали квіти, Коли каміння в ліс ходило, І коли місяць правив світом, Історія такая сталась З гуртком сніжиночок відважних. Чомусь вона мені згадалась, Тож прошу: слухайте уважно. Легкий осінній вітерець Із хмаркою пухкою грався, То гнав її він навпростець, То мишкою у ній ховався. А в хмарці подружки сиділи - Веселі краплі дощові, Про літо жваво говорили, Про те, як у м’якій траві Криштальною росою стануть… Або з струмком мандрівниками Увесь свій пишний край оглянуть І познайомляться з світами. Та не так сталось, як гадалось, Бо вітер хмарку розділив. Один шматок поніс до лісу І у струмку дощем втопив. А другий морозець щипучий В сніжиночки перетворив, Біленькі, ніжні та блискучі. Найкрасивіші-диво з див! Але все ж подружки-краплинки Сказали твердо одна одній, Що і струмочок і сніжинки Зустрітися весною згодні. Струмочок з першим променем розтанув, І понеслись краплиночки до лісу, туди, де крижані сніжинки тануть, На сонячну галявину, узлісся. Сніжинки ж протриматись обіцяли До того, як зустрінуться з струмочком, Не танути…Та, бідненькі не знали, Що не закриті від проміння у гайочку. А ось струмок у затінку сховався, Куди промінчик сонця не дістав, І так за зиму довго розіспався, Що навесні він вчасно не розтав. А сонце на сніжинки припікало, На ліс кидало вогняну косинку, І вогняними шпичками стріляло. Але все ж не здавалися сніжинки! Вони чіплялись за траву зелену, Її , мов намистинки обсідали, І на траві, як дзвоники біленькі Вони товаришок з струмка чекали. Пройшли роки. Так і залишились сніжинки На пелюстках трави тої висіти, Ну а тепер конвалії – сльозинки - Найкрасивіші пралісові квіти.