Осінь. Чудова пора, яку так люблять описувати поети. Пофарбовані у яскраві кольори дерева,  легкий вітерець, що гойдає гіллям, наче заколисуючи його. Але інколи вітер, ніби пустуючи, налітає на дерева, і зриває з них  листя, щедро встеляючи ним землю під ногами.  Жоден  художник у світі не може передати всю палітру кольорів, що є у цього килима. Жоден композитор не може передати неповторний шепіт листя під нашими ногами. Небо стало похмуре. Сиві хмари інколи починають плакати дощем на холодну землю. Пташки готуються до польоту у вирій. Сонечко все рідше й рідше виходить з-за хмар.