Тюльпан і Троянда.
   До саду, де цвіли Тюльпани і Троянди, прийшов юнак. Він замилувався квітами. Довго дивився на дзвіночки Тюльпанів, на розкішні пелюстки Троянд.
   Троянди і Тюльпани, затамувавши дух, чекали: кого вибере? "У Троянди - колючки,- подумали Тюльпани. - Руки до крові поколеш, поки зірвеш квітку. А у нас, Тюльпанів, ніжка м"якенька, ніжна, доторкнешся - й зірвав".
   Юнак постояв біля Тюльпанів, помилувався красою їхніх дзвіночків і пішов до Троянд.
   Рожеві Тюльпани аж поблідли від образи.
   Юнак підступив до трояндового куща. Хотів зірвати квітку, та вколовся. З пальця потекла кров.
- Ну, тепер даси спокій отій Троянді, - почувся шепіт Тюльпана.
  Але юнак не відійшов від куща. Кілька разів уколовся, кров текла не тільки з пальців, але й з долонь. Та, нарешті, йому таки вдалося зірвати Троянду.
  У його очах сяяло щастя.
   А квітка Тюльпана схилилася до землі. Вона дивилася на свою ніжну ніжку й думала: "Мабуть, краще, якби на моїй ніжці були колючки".