-Мамо, що це?-запитав син, побачивши незвичайну для нього тарілку.

-Це тарілка.-з легким сарказмом відповіла мама.

-Так але вона..не така як всі інші...вона

-..ніби з казки?-доповнила мама.

-Так. Де ти її взяла?-спита син роздивляючись тарілку і шукаючи чи нема цінника,-ти її купила?

- Ні, це ще від нашої бабусі лишилося, вона сама його розписувала. Це петреківський розпис.

-Але як можна так красиво його розмалювати, та ще й вручну?

-Потрібно це любити і вкладувати душу, тоді все вийде.

-А ти так вмієш?

-Так, вона й мене змалечку цього навчила.

-А звідки появивсяцей розпис?

Хлопчик вернувся дуже швидко і приніс все, що потрібно.

-Я розкажу тобі історію.Село Петриківка, в якому малювала майстриня, відоме всьому світові. Реліктове село, в якому збереглися майже всі види декоративно-прикладної ф творчості. Тут займалися усіма видами розпису, місцеві народні художники малювали олійними фарбами чудові народні картинки — такі можна побачити тільки у музеях та альбомах старовинного мистецтва.Раніше такі картинки прикрашали кожну селянську хату.

-А чому ж зара такого не роблять?

-Роблять, але тільки справжні майстри й продаються такі речі досить дорогу, тепер це намалювати може й машина,хоча і не так красиво.Ось, на нашому сервізітакож похожий малюнок.

-Так дійсно він красивий, але не настільки.Все таки те, що зроблено з душою, не замінить машина...