Ще з давніх часів люди знали, що між економікою та державою існує
тісний взаємозв’язок. Держава є вищим рівнем організації суспільства.
Економіка ж відображає процеси, які відбуваються в результаті
взаємовідносин людей та держави.

В кожній окремій державі виробляються і діють певні норми та
закономірності щодо задоволення потреб суспільства (їжа, одяг, житло та
інше). Невід”ємною функцією держави є реалізація та захист інтересів
суспільства, держава має стимулювати розвиток економіки.

На сьогоднішній день є очевидним той факт, що без чітко визначеного,
правильно зорієнтованого курсу в економіці не можна створити міцну
процвітаючу державу. Оскільки саме високий рівень розвитку економічної
сфери визначає місце та роль країни в міжнародному співробітництві,
сприяє її збагаченню та зміцненню авторитету як серед зарубіжних
партнерів, так і серед власних громадян.

В Україні триває складний період побудови ринкової економіки. Проходить
він тяжко й болісно, особливо для ряду державних підприємств
(відсутність інвестицій, призупинення виробництва, банкрутство) та
пересічних громадян, які на власному досвіді відчувають недосконалість,
непрофесійність, незрілість, в деякій мірі навіть хибність економічних
перетворень.

Не може принести позитивних результатів явище, коли великі заводи та
фабрики змушені згортати діяльність, а то й зовсім ліквідовуватись, хоча
при правильному економічному підході та відповідному фінансуванні могли
б виробляти конкурентоспроможну продукцію та приносити прибуток в
державну казну, а також розвивати власне виробництво. Причиною подібних
явищ є незацікавленість держави в функціонуванні таких підприємств та
засилля імпортної продукції на вітчизняному ринку, яка здебільшого
набагато нижчої якості. Крім того, при тотальному безробітті в країні
функціонування фабрик та заводів забезпечило б додаткові робочі місця,
що без сумніву сприяло б економічному розвитку вмілому.