Мій друг

Мені шкода людей, у яких немає друзів, а ще більше шкода тих, хто вважає, що зможуть прожити без друзів. Мені пощастило: у мене є справжній друг. Його звуть Артем, і ми знайомі ще й дитячого садочку. Не можу сказати, що ми ніколи не сварилися, але ми завжди розуміємо один одного. Ми дивимося різні фільми, читаємо різні книжки, слухаємо різні групи. Але ніколи ми не казали, що вподобання іншого - дурниці, а те, що подобається мені - краще.

У нас часто буває так, що ми маємо різну думку щодо якогось питання. Але, навіть якщо ми не згодні один з одним, це не означає, що ми не друзі. Скоріше навпаки: ми дружимо, незважаючи на те, що ми дуже різні і не завжди згодні один з одним. Ми сприймаємо один одного такими, які ми є, зі всіма недоліками, бо немає на світі досконалих людей. Мабуть, це й є ознакою справжньої дружби.