Чи бувають діти ідель? Гадаю кожна матір замислювалась над цим питанням коли її «сонечко» стрибає у багнюку і обливає всіх брудом, або коли бігає по супермаркету і збиває все на своєму шляху. Що ж можливо десь існує маленька дівчинка (або хлопчик як захочеш) що ніколи не бішає без потреби, не кричіть в людних місцях, допомагає прибирати, і взаглі дуже спокійна. Але ж тепер з'являється нове питання чи дитина це взагалі? Бо кожна дитина повинна знати як розважатися і ніколи не треба заганяти свє «чудо» у дуже строгі рамки бо на те воно й дитинство зоб бешкетувати.
(возможно я написала с ошибками или не те знаки припинания то ты там смотри)

 Дорослі дуже часто люблять говорити про ідеальних дітей. На їхню думку, такі діти мають бути слухняними, розумними, ввічливими, підтримувати порядок у своїй кімнаті і робити ще безліч речей, які полегшують життя родині. А погляд дітей на цю проблему зовсім інший. Вони вважають, що витримувати усі Вимоги дорослих надзвичайно важко і складно.

Але, виявляється, ідеальні діти все-таки є. їх не приносять лелеки, не знахо­дять у капусті, а присилають у посилках. . І живуть ці діти у звичайнісіньких бля­шанках.

Саме таку дитину на ім’я Конрад створила відома сучасна дитяча австрійська письменниця Крістіне Нестліґер.

Конрад дійсно незвичайний. Він розумний, самостійний, усе вміє пояснити, самостійно виносить сміття, вчить уроки і виконує ще багато такого, чого інші діти робити не поспішають.

Його нова мати, пані Берта Барлотті, спочатку дивується вчинкам семирічно­го хлопчика, та поступово звикає до нього. Самотня жінка навіть полюбила цю дивну дитину, яка потрапила до неї чудернацьким способом: фірма переплутала адресу. Хоча обом героям довелося пережити багато труднощів.

Найважче було спілкуватися з Конрадом, адже він був штучно створеною ди­тиною. Хлопець був наче запрограмованим роботом: усе знав, але йому важко було орієнтуватися у навколишньому світі. У його вчинках, мові відчувалася до­сконала запрограмованість. Та разом із тим, він замислюється, переживає, пого­джується або суперечить пані Барлотті. Усе це свідчить, що він все-таки людина.

Пані Барлотті, панові Егону, Кіті довелося рятувати Конрада від представни­ків фірми, які хотіли забрати дитину. Виявилося, що Берта та Егон вже не уявля­ли собі життя без нього.

План порятунку Конрада був досить незвичним: .хлопчика потрібно було пе­ретворити на нормальну дитину, неохайну, неввічливу, яка говорить погані слова. І Кіті з пані Барлотгі це вдалося.

Кожен із персонажів, рятуючи Конрада, змінився сам. Усі вони багато чого зрозуміли і зовсім по-іншому навчилися дивитися на світ.

Ідеальна дитина — це така собі мрія батьків і педагогів. Звичайно, діти не за­вжди бувають слухняними, але ж це діти. Просто дорослим слід бути більш терп­лячими і допомагати дітям пізнавати світ. Діти — це ті самі люди, але ще малень­кі, і в них теж є багато проблем, які вони мають вирішити разом із дорослими.