Власне закінчення до твору "Сіроманець" М. Вінграновського пропоную скласти так:    З тих часів Сашко та Сіроманець завжди були разом. Сіроманцю ще кілька разів знадобилось відвідати клініку, щоб стати остаточно здоровим. Через кілька місяців потому Сіроманець знайшов собі вовчицю. Він ніколи не лишався тепер самотнім. Про Сашка вовк не забував. Вони часто зустрічались та проводили час разом. 

Після цих слів вовк заплакав. З тих пір вони були нерозлучними. Вовк водив Сашка до школи і там його чекав до закінчення уроків. Згодом Василь Чепіжний опинився в такій самій ситуації як і вовк. Він осліп а згодом і помер. Вовк приходив у гості до людей і ніхто його не боявся. Сашко власноруч зробив спальне місце для вовка. Дуже скоро помер і сам вовк адже був найстарішим вовком у світі. Попрощатися із героєм прийшов кожен житель села.