У світі є лише одна річ, заради котрої варто жити і яка
сильна, як смерть: це – кохання.
Г. Сенкевич
Кохання… Скільки про нього написано та сказано! Скільки прекрасних творів складено на його честь! Усі чекають кохання, вірять у нього, але пояснити, що це за почуття, не може ніхто.
Леся Українка також не могла оминути у своїй творчості теми кохання. І один з найкращих творів, присвячений цій тематиці, – драма-феєрія «Лісова пісня». У цьому творі кохання розгорілося між представниками двох різних світів – Мавкою, донькою природи, і Лукашем, звичайним сільським хлопцем. Це почуття виникло у них раптово і розгорілося як полум`я. Мавка, прокинувшись від зимового сну, почула, як Лукаш грає на сопілці. Ця музика вразила її, пробудила душу… Вона сама знайшла Лукаша… Їхні почуття були щирі і безпосередні, як сама природа. Вони кохали одне одного такими, якими вони були. Але Лукаш – усього лише людина. Він забрав Мавку з лісу до свого будинку, його мати перевдягла її у якесь дрантя і заставила робити те, що вона просто не могла – жати, тобто нищити природу, частиною якої була, власне, і сама дівчина. Як і в нашому житті, любов знищила сіра буденність. Мавка перестала бути вільною, бути собою. Вона не була вправною господинею, не була щасливою на людському обійсті. Можливо, саме це і пригасило почуття Лукаша. Він прийняв іншу жінку, Мавка ж не змогла забути коханого…