На нашій планеті живе безліч людей, котрі мають свої почуття, свої думки і свою долю. Кожне наше рішення, кожний крок – змінює нашу життєву стежинку. У одних людей, котрі присвятили своє життя родині, дітям та взаємним почуттям – стежка квітуча та хвиляста. В інших, хто усе життя пробув на самоті – вона в темних плямах.

Ще з народження нас оточують батьки та друзі, котрі повчають і допомагають нам у якихось життєвих рішеннях. Але, коли людині виповнюється вісімнадцять років, її життя вже лише в її руках. І саме від неї залежить те, якою  саме буде її доля. Ми вибираємо собі друзів, другу половинку, кар’єру. Все це – підґрунтя нашого життя. І у цьому ми переконуємося навіть у творах Т.Г.Шевченка. У своїх віршах він не раз закликав людей боротись за справедливість, за свої права та за свою долю. Закликами до дії просочений увесь «Кобзар», що не може не розчулити навіть саму міцну душу людини.

І, читаючи такі поеми, як «Катерина», «Причинна» та інші ми бачимо, які тяжкі рішення доводилося приймати головним героям, котрі назавжди змінюють усе їх життя.

Ми – господарі своєї долі. Ніхто не має права робити за нас нашу історію. Навіть маленькі кроки до майбутнього вже змінюють щось у нашій життєвій стежинці. Завдяки віршам Шевченко, ми розуміємо, що, якою би не була дорога на нашій стежці, людина в праві її змінити. Для нас зараз наша майбутня дорога – це навчання. Воно прокладе нам шлях до дорослого життя, і саме ми – майбутні господарі цього життя.