Сива жінка стояла посеред пишного розмаїття яблуневого саду. Здавалося, все навкруги було таким рідним і теплим ,  однак життя так і кипіло у затишному подвір`ї старої .Її темні очі дивилися кудись далеко, наче зазирали у самісіньку душу, сам погляд був лагідний,  як шовк. Стиглі яблука осипали увесь сад, і тепер горщики , розвішані сушитися хазяйкою , прикрашали дерева. На самих гілках листя вже набувало брунастого( то есть коричневого цвета) кольору , отже закінчувалися вже палкі дні літа, поступаючись осені.