Стефаника, присвячений темі еміграції.
Своїм твором "Камінний хрест" він намагається розповісти, донести до людей, що то за марево — еміграційне щастя. З іншого боку, він розуміє двояке становище цих бідних людей, співчуває їм, жаліє їх.
Особливу тугу викликає останній танок Дідуха з жінкою. Не пам'ятаючи, що робить, Іван "ймив стару за шию і пустився з нею в танець... Люди задеревіли..." Це був танок горя, страждання, страшний танок, мов би останній. Життєва доля Івана Дідуха трагічна. Всі його зусилля змінити життя, поліпшити його закінчуються безрезультатно. Ніби нічого і не трапилось.