Побігло поле ген за небокрай,
Хлібів колише вітер позолоту,

А між стебел - червоних маків рай,

Землі краса незаймана й щедроти.

Волошок-хвиль гойдається блакить,

Всміхається овес у вуса довгі.

Природи чудеса переплелись

І копіткої праці хлібороба.

Ромашок бантики вплелись в тугу косу

Із колосочків житечка й пшениці.

Де ще побачиш ти таку красу?

Лиш в ріднім краї нашім українськім.