Кожне покоління наново відкриває для себе геній Кобзаря. Від соціологізаторства, сприйняттяТ.Шевченка лише як співця знедолених, від розгляду спадщини автора "Заповіту" тільки у взаємозв’язках з російською літературою (а інколи пошуку її впливу там, де його зовсім не було), ми приходимо сьогодні до усвідомлення необхідності відкриття "справжнього" Шевченка, його нового прочитання. Не забронзовілим, не далеким у своїй геніальності, а сучасником, співрозмовником, порадником у пошуках шляхів державотворення хочемо бачити його. Шлях до "нового" Шевченка позначений працями Г.Грабовича, О.Забужко, В.Пахаренка, інших літературознавців.