Люди завжди скаржаться на своє життя. Маленькі деталі, які є неважливими, збільшують у декілька разів і виходить проблема "гігантського масштабу". Як їх вирішити? Деякі шукають відлуння у грошах, але відразу зростає інше питання:" Чи всіх людей псують гроші"? Я пропоную знайти відповідь за прикладом чудової п`єси Івана Карпенка Карого "100 тисяч" 
У п`єсі " 100 тисяч" засуджуються суспільні явища у образі звичайних людей. Головним героєм є Герасим Калитка-заможний селянин. Його завжди тягнуло до легких грошей. Якщо інші працювали, недоїдали й недосипали, то Герасиму хотілося усього, і поскоріше.Через заможність своїх "конкурентів" він рішився на протизаконну аферу з Невідомим. Її умови  прості і, на перший погляд, досить невинні. Герасим платить 5000 справжніх грошей і отримує 100000 фальшивих. Фальшиві зроблені в Англії та зовсім не відрізняються від справжніх. "Як дві каплі води"- так написано у п`єсі. Насправді, для того, щоб бути найбагатішим селянином Герасиму було потрібно лише 15000. Та жадність закрила йому очі. Рішення було прийняте, але Герасим не зупиняється. До своєї афери він долучає найліпшого друга і  кума за сумісництвом - Савку. Іван Карпенко Карий у образі Герасима засуджує ті риси характеру, які були притаманні людям у 80-90 роках.
Проблеми, порушені у п`єсі є актуальнимим і у наш час. Але чи всіх людей псують гроші? Я вважаю, що ні. Усе залежить від самого чоловіка. Треба просто довіритися собі та чесно працювати, завжди пам`ятаючи помилки п`єси "100 тисяч".