Саме цар, вершитель доль людей і цілих народів, став головним об’єктом викриття. З рядків поеми можна зрозуміти ставлення Шевченка до нього. «Той неситим оком — за край світа зазирає, чи нема країни, щоб загарбать і з собою взять у домовину», — так характеризує поет головного організатора колоніальної політики Росії. Але про те, що «неситий» — цар, можна лише здогадуватися,

бо імені його поки ще не названо.

"Цар цвенькає; а диво-цариця, мов та чапля меж птахами, скаче, бадьориться".
    "Довгенько вдвох походжали, мов сичі надуті...''
    "Це той Первий¹, що розпинав нашу Україну, а Вторая² доконала вдову сиротину".
    "Кати! кати! людоїди! Наїлись обоє, накралися; а що взяли на той світ з собою?"
    "Людоїде, змію! На страшному на судищі ми бога закриєм од очей твоїх неситих."
    "... а з шкур наших собі багряницю³ пошив жилами твердими і заклав столицю в новій рясі."
    "Подивися: церкви та палати! Веселися, лютий кате, проклятий! проклятий!"
    "Медвідь⁴ виліз, ледве-ледве переносить ноги; та одутий, аж посинів: похмілля прокляте його мучило."

¹ Первий - цар Петро I
² Вторая - Катерина II
³ Багряниця - царські шати із тканини багряного кольору.
⁴ Медвідь - мається на увазі цар Микола I