Івоніка."...очі Івоніки були дзеркалом самої доброти серця й чесноти..."  

"Його сильні, залізні руки, чорні та тверді, заворушилися незамітно…" 

"Гарна була земля....Івоніка любив її. Він знав її в кожній порі року і в різних її настроях, мов себе самого. Вона пригадувала чоловіка і жадала жертви.

 Івоніка – дуже добрий господар, дуже любить землю, дбайливий він і як голова родини, він любить обох синів, проте почуття його до них різні (більше любить старшого сина Михайла, оскільки він більш порядний, товариський, скромний, любить землю. Сава – повна його протилежність). Звернімо увагу, що Івоніка:

— З трепетом ставиться до землі, невтомно на ній працю­є.

— Любить своїх дітей, дбає про них, наставляє на пра­вильний життєвий шлях. З іншого боку, Івоніка був надто поблажливим до Михайла й суворим до Сави, протиставляв їх, викликаючи в молодшого сина заздрість та ненависть.

— Коли сталося горе (вбивство Михайла), дбає про бідних, підгодовує обіда­ми; сина Анни наділяє полем у пам’ять про Михайла.

— Івоніка усвідомлює свою провину за недогляд у вихованні Сави, що призвело до трагедії. Захистивши Саву від суду (приховавши його вину), він сам покарав його, не давши землі, не прийшовши на весілля.