Тема: зображення від’їзду внучки та сум бабусі.
Ідея: заклик любити своїх рідних, частіше провідувати, не залишати їх надовго.
Художні засоби.
Епітети: дитячим сміхом, вікової звички, малесенькі дитячі черевички, у спорожнілу хату, тихенько опустила, горіховий листок.
Метафора: дитячим сміхом бризнувши в зело, за повелінням вікової звички перекотилось літо за село, осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном.
Персоніфікація: курява вляглась, вийшли в небо зорі-жаровички.
Анафора: І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села…
Зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі.
Забула внучка в баби черевички...
Дитячим сміхом бризнувши б зело.
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя в бензовозі —
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.
І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.
Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила

Горіховий листок перед вікном.