У маленькій сирітській душі Климко носив стільки доброти,милосердя,і співчуття до знедолених і стажденних,що не побоявся в одиннадцать років вирушити в далеку дорогу по сіль,аби тільки допомогти близькій людині-своїй вчительці-не померти з голоду.