Це була добра, трудолюбива, закохана в красу природи жінка. Вона – справжня Берегиня роду, турботливо виховувала сина, прищеплюючи любов до праці, хвилювалась за його майбутнє. Ганна Іванівна була неписьменною, з пересторогою ставилась до Михайликової тяги вчитися. Головне для селянки було доглядати за городом, садом, щоб все в господарстві виглядало ідеально. Земля для неї – свята, і все, що росте на ній, – найкраще. Їй подобалось все, що вона робила. Мати Михайлика оптимістично ставилась до життя, незважаючи на бідність.