Се Мойсей, позабутий пророк, 
Се дідусь слабосилий,
Що без роду, без стад і жінок
Сам стоїть край могили.

Все, що мав у життю, він віддав 
Для одної ідеї,
І горів, і яснів, і страждав,
І трудився для неї.

Хоч літа його гнуть у каблук 
Із турботами в парі,
То в очах його все щось горить,
Мов дві блискавки в хмарі.
Хоч волосся все біле як сніг,
У старечій оздобі,
То стоять ще ті горді жмутки,
Як два роги на лобі.