Деякі критики називали Діккенса майстром прози та хвалили за численних унікальних персонажів і яскраве зображення суспільства, інші ж звинувачували його в надмірній сентиментальності, незвичайних подіях та гротескних образах[3]. Популярність творів Діккенса завжди була дуже високою, вони ніколи не припиняли видаватися[4][5]. Багато з романів Діккенса вперше з'явилися як популярні на той час періодичні видання, крім того, Діккенс часто писав твори частинами, що задавало їм певний ритм, в якому сюжет був розбитий на частково незалежні епізоди, із розв'язкою на початку кожної нової частини[6]. Твори Діккенса пронизані дотепністю, що вплинула на оригінальність національного характеру і способу мислення, відомого у світі як «англійський гумор».

Найзнаменитіші романи Діккенса: «Посмертні записки Піквікського клубу», «Олівер Твіст», «Ніколас Нікльбі», «Девід Копперфільд», «Холодний дім», «Повість про два міста», «Великі надії», «Наш спільний друг», «Таємниця Едвіна Друда».