Наше життя дуже насичена річ: ми маємо дуже багато контактів, пригод, зустрічей і таке інше. Також все життя ми навчаємось, ми навчаємось бути людиною. І це найголовніше.
А що ж таке «моральні цінності» і з чим їх їдять? Моральні цінності ми починаємо збирати з самого дитинства: нас вчать, що треба поважати старших, нас вчать, що треба поступатися місцем у міському транспорті і таке інше. Це для нас як аксіома, яку не треба доводити. Ми знаємо, що це так і по-іншому бути не може. Зі зростанням, кількість цінностей збільшується, ми починаємо розуміти набагато більше речей у цьому світі. Але у кожної людини «набір» цих цінностей дуже індивідуальний. Це залежить від виховання, навколишнього середовища та ряду інших речей.
Для мене цінності, які були дані мені в дитинстві – це фундамент, фундамент фортеці мого характеру. Так, саме фортеці, бо характер у мене досить складний, але я вважаю, що він не спотворений різними чинниками. І от з кожним роком я поступово накладав на цей фундамент нові шари цінностей, які і допомагають мені тримати свою фортецю у цілості, які заважають «лже-цінностям» проникнути у мої стіни та зруйнувати її з середини. І зараз моя фортеця активно будується, бо нові «цеглини» постійно підвозить моє життя, стикаючись з різними навколишніми проблемами та невдачами. І я впевнений, що не дивлячись ні на що, навіть якщо моя фортеця впаде, той фундамент, що був закладений в дитинстві буде стояти вічно і у мене завжди буде шанс відбудувати свою фортецю знову.

Чи багато ми знаємопро цінності? Ні. Ми завжди їх шукаємо, і ніяк не можемо знайти всі, але є те, що нам не потрібно шукати. Воно завжди є. І це - моральні цінності.
Їх ми "збираємо" з дитинства. Кожна наша помилка чогось вчить. Вчить любити і поважати старших, не обманювати, не ображати нікого, багато працювати і не лінуватися. Ми завжди слухаємо, але не завжди виконуємо. Тому нас вчать виконувати те, що обіцяв. Бути людяним це теж моральна цінність.
Отже, моральні цінності це "фундамент", на якому стоїть наш авторитет. Тому цінуймо моральні цінності, бо без них ми  наче бездушне каміння.