Я був у багатьох містах, країнах, бачив такі художні витвори осіні, проте найгарніша у рідному краю. Вона має запах кострів, коли палять сухе лисття, збирають піздні яблука та груші. Найулюбленніший мій час, коли починаються холодні, проте дуже сонячні дні. Проміння пробивається через залишки золотого лисття і від цієї картини, по іншому не назвати цю красу, просто захоплює дихання. Так пестить слух тихий шелест лисття, зовсім не такий, як у іншу пору року, здається, що він шепоче:" Зустрінемось весною, друже...". Навіть, коли починаються дощі я радію, бо це можливість нікуди не бігти, а насалодитись моментом сповна.