У роки Сталінських репрессій, коли було знищено більшість українських письменників, Тичина уцілів ціною компромісу з власною творчістю і талантом. В цьому і була його трагедія, замість вираження своєї думки, він був вимушений писати оди партії, яка відібрала у нього право творити для свого народу. Поет розумів своє падіння, і соромився своєї нової поезії, але був вимушений співати в унісон з тим, хто його задавив.