У клініці Філатова в Одесі проханню хлопчика вилікувати вовкові очі здивувалися, потім посміялися, подумавши, що це жарт. Але почули на подвір’ї собачий ґвалт, визирнули у вікно й побачили, що на подвір’ї справді сидить вовчисько. Лікар почав пояснювати Сашкові, що це лікарня для людей, що він ніколи не робив операцій тваринам. Крім того, він не знає, що з вовком. Можливо, той просто дуже старий, і жодна операція йому не допоможе. Сашко став умовляти, доводити, що це його друг, що друзів у біді не кидають, що цей вовк урятував дитину, сина льотчика — Андрійка, показував газету. Останнім аргументом хлопчика було питання: «А якби ваш, наприклад, собака занедужав, ви б не стали йому допомагати?» Лікар згадав свого улюбленця Джульбарса й… погодився. Сіроманцеві пощастило. Його зір вдалося відновити. Він зустрів самотню вовчицю, яка давно йому подобалася, і в них народилися вовченята зі сріб­ними очима. А Сашко виріс, вивчився й став лісником. Тепер у нього повен ліс друзів та помічників.