Я беру в руки чарівну новорічну кулю і уважно вдивляюся в неї, намагаючись відшукати чудесну іскорку щастя. Я згадую чудове новорічне свято, яке влаштували мені батьки в минулому році:

Ми вирішили зустрічати Новий рік у будинку відпочинку. Тридцять першого грудня вранці ми були на місці. Розмістилися в номері, розпакували речі, а потім батьки кудись пропали. Непомітно настав вечір, і я вже почала хвилюватися. І тут в кімнату вбіг тато, він зав’язав мені темним шарфом очі, вивів на вулицю і посадив на щось м’яке. Мені почувся тихий дзвін дзвіночка, і хтось сказав: «Ну що, поїхали?». Мені розв’язали очі, і я побачила, що сиджу в санях, а попереду – трійка білих коней. Тихесенько дзвеніли дзвіночки, дерева, похитуючи сніговими шапками, скидали на нас маленькі кристалики сніжинок. Мені здалося, що на передку сидить сам Дід Мороз і везе нас в новорічну казку. Який загадковий і незвичайно гарний ліс був тим пізнім вечором!