Привіт, Україно! Пишу тобі з фронту... 

Ні, я не воюю: тут просто мій дім. 

Собака на дворі. І грушка солодка,  

що тато майбутнім онукам садив. 

Криничка, що викопав дід на обійсті. 

(За рогом на цвинтарі дідо лежить.) 

Вже осінь. В саду прибираємо листя... 

Вгорі розлилась вереснева блакить... 

У шафі книжки, що роками збирали... 

І мамині вишивки квітнуть зі стін... 

У домі цім мама моя виростала... 

І я виростала в будиночку цім... 

Тут кожен камінчик знайомий з дитинства... 

Із дому й до дому десятки стежок... 

Чому ж я сьогодні тікати повинна 

з-під цих найрідніших, найближчих зірок? 

Я тут залишаюсь... Ховатись звикаю,  

як постріли чую з гарячих гармат... 

Ні, я не жаліюсь... Лиш хочу, щоб знала,  

що я тут, на фронті, плекаю свій сад...