Ой, не знаю, що то за причина — Переходжу обережно вулицю, 
І весь час до мене радість тулиться, 
Як безжурний вітрогон-xлопчина. 
До міського руху ми не звикли, 
А хлопчина рветься, як метелиця, 
Ніби поле перед нами стелиться, 
Ніби зникли авта й мотоцикли.
І сама я на ногах не встою, 
Пролітаю між людьми похмурими,
Козачка вдаряю попід мурами — 
Бо хлопчина не дає спокою!    віпишите из стиха радость и епітети якщо можна

«Радість»-одне з найбільш життєлюбних і оптимістичних віршів Е. Вози.Воно було написано під час поневіряння автора в еміграції і стоїть осібно серед усього написаного. Воно виражає радість від влюблнности у кого-то. Хто він, той хто звернув увагу на не? Якийсь козачок? Або просто той, хто мимохідь затримав на Олені свій погляд?Та хіба для миттєвої радості потрібно чь-то ім'я?Вірш написано в жанрі інтимної лірики, де видно радість від чогось такого що знати читачеві, може бути і не потрібно, а автор лише натякає на ті причини.Тема вірша - радість бути молодим, твердження того, що потрібно бути радісним і щасливим в будь-яку хвилину життя, а причин для цього-велику кількість.Ідея вірша-випадковий погляд, слово або жест, який не дати спокою жінці, дозволяючи їй переконатися, що вона зс ще може любити і бути коханою.Ну і так далі...