Книга Джунглів…

Ця повість весела, повчальна і, як і усі інші твори,  вона неповторна. Головний герой цієї повісті розумний, спритний і відданий друзям. Відтоді, як він з’явився у джунглях, життя звірів полегшало. Хлопець допомагав їм позбуватись капканів, пасток, а коли хтось нападав на тварин, відразу ж з’являвся на допомогу. Кожен з героїв цього твору чогось навчає нас. Удав Каа навчає тому, що треба бути обережним, не можна довіряти тим людям, яких ти ще не до кінця знаєш, або тим, що тебе вже одного разу підвели.

Пантера Багіра є взірцем спритності, швидкості і кмітливості. Ведмідь Балу поміркований, відданий друзям. Вовк Акела добрий, мудрий та гордий. А Мауглі дуже прагнув навчитись бути таким самим, як і його друзі та вихователі.

Раніше я завжди думала, що тварини не можуть чого навчити чи бути настільки хорошими прикладами різних чеснот та моральних рис. Читаючи твір, усе більше й більше заглиблюючись у химерне переплетіння доль, сюжетних ліній та настроїв із вчинками героїв,  я усе більше й більше впевнювалась в тому, наскільки ж сильно я помилилась…

Я рада, що прочитала цей твір. Можливо, я теж колись уособлю в собі хороші риси головних героїв, а зараз я хочу просто подякувати Ред’ярдові Кіплінгу за таку чудову розповідь.