Герасима з легкістю можна назвати дуже скупою людиною. Це яскраво прослідковується в тексті:
"Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки..." (про землю)

Він має заощадження, але ділитися не готовий:
"Хіба у мене банк, чи що?" (Коли Савка просить позичити грошей)

А навіть якщо і готовий позичити, то ставить умови:
"Коли дасте п'ять процентів, то я поділюся з вами, так уже, для кума."

Його жадібність доводить його до того, що він готовий купувати фальшиві гроші:
"Розпалилась до них моя душа... Сто тисяч візьму"

Він негативної думки про інших, особливо якщо вони займають нижче становище:
"От чортяка принесла цього бродягу!"

Прагне одружити сина з багатою дівчиною. Це ж сприятиме росту його маєтку:
"...краще ви скажіть мені, чи не знаєте багатої дівчини для мого Романа!"

Коли йому говорять про дочок Пузиря він не питає про їхні чесноти: "А скільки Пузир дасть приданого за дочкою, грішми?"

Він скупий у всіх значеннях: "Ну, ходім, замість окорока — борщу та каші попоїмо"

Коли син говорить, що кохає Мотрю, Пузир відповідає: " До душі, та не до кишені."

Він дуже самовпевнений: "Я обманю хоч кого, а мене чорта лисого обманить хто."

Коли робітник Клим захотів їсти: " І тобі не гріх? Неділя свята, а ти ні світ ні зоря вже й жереш! Не пропадеш, як до обіда попостиш хоч раз у тиждень."