Для поезії Василя Симоненка характерні прояви української класичної традиції. Провідним мотивом творчості поета є любов до своєї України, котру він називає матір'ю. Саме синівською розмовою з матір'ю Україною є вірш "Задивляюсь у твої зіниці...". У ньому митець висловлює свою велику любов: "Україно! Ти для мене диво!", і велику тривогу за її долю: "Ще не всі чорти втекли на небо, Ходить їх до біса по землі". "Я українець. Оце і вся моя автобіографія" , — сказав колись Василь Симоненко. І тому він відстоює святе право бути вільним наодинці з Україною, пожалітися їй, рідній, щиро зізнатися у своїх найпотаємніших почуттях: