Все йде, все минає — і краю немає.
Згадай же хто-небудь її на сім світі, —
Безславному тяжко сей світ покидать.
Згадайте, дівчата, — вам треба згадать
Вибачайте... кричіть собі,
Я слухать не буду.
Заспіваю, — море грає,
Вітер повівав,
Степ чорніє, і могила
З вітром розмовляє.
Тим часом
Пишними рядами
Виступають отамани,
Сотники з панами
І гетьмани; всі в золоті
У мою хатину
Прийшли, сіли коло мене
І про Україну
Розмовляють, розказують,