Раніше я дуже не любив цю п’єсу. Я готовий був визнати її незаперечні достоїнства – витонченість форми і красу мови Шекспіра , але сюжет мені зовсім не подобався. Не тільки тому , що все закінчується погано. Просто персонажі п’єси протягом усього дійства ведуть себе якось неприродно і безглуздо , грають своїм життям і благополуччям . Почуття Ромео і Джульєтти якісь перебільшені і ніби засліплюють їх. Хіба це «хороша» любов , яка застилає весь світ ? Якось мені не віриться в це.
Потім я почитав про цю трагедію і дізнався , що сюжет цей дуже давній – про двох юних коханців , що вмирають тому, що їм не дозволили бути разом. І що раніше люди дійсно одружилися в такому ранньому віці. До Шекспіра кілька авторів використовували його , а Шекспір ​​просто переробив його по -своєму. І тоді я знову здивувався його великому талантові , завдяки якому така банальна загалом- то ситуація перетворилася на прекрасну історію чистої всепоглинаючої любові , що чіпає серця людей до цих пір і буде чіпати надалі.